Вересень 2020 р. Навколо істерія та пандемія. Але ми вирішили хоч трохи урізноманітнити "ковідні" будні та вирішили з'їздити до ЧЗВ. Що з цього вийшло – далі за текстом.
5 років тому (у березні 2015 р.) ми вже відвідували ЧЗВ – і це було цікаво. Почитати і подивитися про цю подорож можна за посиланнями, наведеними вище.У березні 2015 р. звіт зайняв 10 частин – було реально цікаво – як і дивитись, так і слухати історію ЧЗО. За день встигли оглянути багато чого, встигли потрапити до багатьох цікавих місць у Прип'яті та у ЧЗО (як для одноденної екскурсії). Зараз же – і малої частини ми не оглянули та не відвідали.
На цей раз екскурсію замовляли минаючи KAVA - відразу на сайті RADIOACTIVE TEAM - замовлення, передоплата, купівля квитків та 3 тижні очікування. І ось він той день - 11 вересня вантажимося в поїзд (як люди купили квитки у купе фірмового нічного поїзда Харків-Київ) та мчимо до столиці. Прибуваємо на вокзал, п'ємо каву та йдемо до місця зустрічі.
У призначеній точці поки що пусто... Вирішено атакувати "Сільпо" на предмет попити/поїсти в дорогу, а дехто вирішив "дать квартальчік по Кієву". За цей час - прибув транспорт - два великі нєоплани та спрінтер. Наявність нєопланів стала тривожно натякати на те, що щось піде не так, як намічено. У результаті - спрінтер - це дводенна екскурсія (сумніви лише посилилися), а в два нєоплани завантажили 2х50 осіб на одноденні екскурсії... І це був початок нашої поїздки до ЧЗВ. Дорогою з Києва в автобусі гід роздала папірці з якоюсь інфою, потім чогось там написали та поїхали. Перший стоп був на заправці. І тут мої сумніви стали ще сумнівнішими. Весь натовп ломанувся в заправку - комусь посцяти, комусь попити кави, комусь поїсти... Жах... Насилу зібравшись в автобус рушили далі. Їдемо, попереду ремонт дороги, тягучка, так ще хитрожопі водятли намагаються обігнати справа великий нєоплан... Ага, зараз... В автобусі - нам включили каламут про комсомольців-будівельників ЧАЕС, про відважних інженерів з бакєнбардамі і з/п у 160 Р, про комсомолок-зварювальниць та іншою совковською дичиною на ТБ, розміром 15" - але це "кіно" швидко втомило мене та занурило у легкий автобусний сон.
За майже дві години нічого цікавого не було – лише краєвид за вікном мелькав – місто, село, поле, посадка, поле тощо. Але все ж таки - під'їжджаємо до КПП "Дитятки". Тут до нас підсів другий гід - і почалася подорож до Зони... Проходимо контроль, ВОХР на КПП сканує QR-коди в пропусках і автобус в'їжджає в 30 км зону. Виходимо з автобуса - дається час на оговтатися і таке інше. Деякі "туристи" жалібно дивляться на жовту сувенірну скриньку, яка залишилася по той бік периметра і жалібно зітхають - їм би кави (кохфи, кофя та й таке інше) випити. Але кави не буде – сідаємо в автобус – усім роздають радіометри накопичувального типу (типу ця цяцька на шнурку покаже потім прийняту за день дозу) і тримаємо наш шлях у бік м. Чорнобиль.
Доїхали до Чорнобиля – вивантажилися – і всі побігли – фоткати, селфі, а так само – хто дорогою вбив, хто ще куди, а хто шкодував що немає можливості купити каву... Через якийсь час усіх знову запакували в автобуси і поїхали далі (трохи проїхали – до меморіального комплексу у м. Чорнобиль).
Вивантажуємося з буса і всі біжать... Гід ледве встигає хоч щось сказати про те місце, де ми зараз знаходимося. Комусь терміново треба подивитися а що там таке, комусь треба курити терміново, а комусь "кохфя би випити срочьно"... Дається 15 хвилин на огляд і... час пішов!
І знову біжать "турісти" - першим встигнути зробити селфі і пару фоточок для інсти на тлі Чорнобиля... І якось воно зовсім сумно виходить.
P.S. було помічено - одна з камер GoPro - та яка Hero 3+ Black Edition стала примхливо сприймати зовнішню зарядку від стабілізатора камери... Сюрпризи Зони - ніяк не інакше...
P.P.S. я знаю як правильно писати слово "кава"
Квартальчик по столице - это святое дело!
ВідповістиВидалити